Був у брата на могилі сьогодні. Я мало в своєму житті плакав. Здається, всього декілька разів. Тітка сьогодні сказала : « я знаю, що тобі важко, бо ніколи до похорон не бачила, як ти плачеш». Сьогодні знову. Це важко, втратити рідну людину, хоч філософи вчать нас давати собі ті ж поради, що ми даєм іншим людям, коли в них стається горе. «Нічого, усе на краще». «Вони в кращому місці»… На практиці трішки складніше. Єдине, що це може навчити нас - прийняти свої помилки і дати любов та опіку своїм близьким, що ще живі і в цьому світі. Ми понесемо його імʼя наступним поколінням та передамо традиції любові та підтримки одне одному в нашому тісному сімейному колі. Повертаючись додому, на вʼїзді в Ірпінь, я звернув увагу на красу нашої землі. Землі, яку в нас хочуть забрати. Землі, за яку в бою загинув мій Дмитро. Мій брат. Честь маю 🫡