Тепер почуття «безсмертя» відсутнє назавжди. Смерть побратима - перше що ти бачиш на службі і перше, що робить з тебе витривалу, проте цинічну людину. Кожна втрата - трагедія. Образа, злість, гнів переповнюють тебе. Повне неприйняття того, що вбuлu «ТВОЮ» людину. Страшно щоразу усвідомлювати, що ви більше не побачитеся, не потиснете одне одному руку, не "стрільнете" цигарку та не пожартуєте сидячі в укритті під обстрілами. Реалії війни набагато жорсткіші та нещадні. До смерті неможливо звикнути. Але можна навчитися жити за новими правилами. Прийміть факт того, що ніхто з нас не безсмертний. Смерть набагато ближче, аніж тобі здається. Не романтизуйте війну. Війна це страшно. Війна це сльози, розпач та пустота, що пожирає зсередини. Ми повинні берегти пам'ять про тих, хто назавжди на щиті. Вірте в ЗСУ! Ми помстимося за кожного.